ПОНЯТТЯ «КРАСА» В ПОЕЗІЇЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

ПОНЯТТЯ «КРАСА» В ПОЕЗІЇЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО Гаврилюк Надія к. філол.наук, провідний науковий співробітник Відділ теоретичних і міждисциплінарних досліджень Інститут літератури ім.Т. Г. Шевченка НАН України; Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського, Україна Вступ.Неокласики, які взорувалися у поетичній творчості на класичне (античне) мистецтво, спиралися і на класичну естетику, що бачила красу як ідеал гармонії, який можна споглядати в природі.У відповідності з грецьким розумінням, краса в потрактуванні неокласиків сполучена з добром, вона не є спокусою -тільки довершеністю, яка зачаровує.Кожен із митців т.зв.п'ятірного грона пропонував своє бачення краси, попри те, що за висловом молодшого неокласика -Ігоря Качуровського -«краса не є своєю, чи чужою, вона -лише одна» [2, 12] і часто фігурує з епітетом «надземна» [2, 11].Мета і завдання цієї статті полягає в тому, щоб дослідити поезію Максима Рильського у збірках 1918 -1926 рр.і виявити епітети, якими поет наділяє красу, та художні образи, в яких втілено поняття краси.Це дасть змогу глибше збагнути естетичні орієнтири Максима Рильського та його творчу своєрідність.Огляд основних публікацій.З-поміж важливих публікацій, в яких автори торкалися теми осмислення М. Рильським краси варто згадати працю Леоніда Новиченка «Поетичний світ Максима Рильського», де автор наголошує, що краса в поезії неокласика переходить межі зовнішньої минущої привабливості і тяжіє до вічності й тривкості [3, 110-135].У статті В. Агеєвої «ARS Poetica Максима Рильського» стверджується, що для М. Рильського (в протилежність М. Зерову) «момент тріумфу вроди не потребує ніяких виправдань і пояснень; вона самодостатня, безвідносна до етичних оцінок, вона богодана, а тому радше інструмент божого промислу: перед божественною красою можна тільки захоплено й шанобливо схилитися» [4, 104-105].Проте, по-перше, літературознавиця у цьому разі мовить сáме про сюжет із грецької міфології (про Гелену, доньку бога Зевса), що не дає підстави для узагальнення; по-друге, В. Агеєва тут мислить поняття «вроди» і «краси» абсолютно синонімічними, хоча у М. Рильського є чимало випадків, коли краса -поняття ширше, ніж врода і естетика.Виклад основного матеріалу.В першому виданні збірки «Під осінніми зорями» (1918 р.) в поезії «Викочуйте бочки вина» краса йде в парі з жагою.Йдеться не тільки про молодечу пристрасть, а про повноту вибранства Музами,