ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Цифрове середовище істотно змінило зміст права на приватність.Якщо традиційно воно пов'язувалося передусім із захистом особистого і сімейного життя, житла та кореспонденції від необґрунтованого втручання, то сьогодні до цього додається постійна обробка цифрових слідів людини: історії пошуку, геолокації, контактів, фінансових операцій, біометричних характеристик і поведінкових профілів.Комітет ООН з прав людини ще у Загальному коментарі № 16 до ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права наголошував, що збирання і зберігання персональної інформації у комп'ютерних базах має регулюватися законом та супроводжуватися гарантіями доступу, виправлення і захисту від несанкціонованого використання [1].У цифрову епоху це положення набуло значно ширшого практичного значення.Сучасна приватність дедалі менше зводиться до простого «приховування» інформації.Ключовим стає контроль особи над тим, хто отримує дані, з якою метою вони використовуються, як довго зберігаються і чи можуть бути передані іншим суб'єктам.Водночас повний індивідуальний контроль у глобальній цифровій економіці практично недосяжний: одна онлайн-дія може одночасно запускати обробку даних платформою, рекламними мережами, аналітичними сервісами та інфраструктурними постачальниками.Тому ефективність права на приватність залежить уже не лише від згоди користувача, а й від обов'язків самих організацій мінімізувати збір даних, забезпечувати прозорість та відповідати за наслідки їх використання.Особливої уваги потребує сама конструкція згоди на обробку персональних даних.У цифрових сервісах вона часто подається як формальний вибір між прийняттям умов і відмовою від використання необхідної платформи або послуги.За таких обставин юридична наявність згоди не завжди означає реальну свободу волевиявлення.Додаткову проблему створює інформаційна асиметрія: користувач бачить лише зовнішню частину цифрової взаємодії, тоді як оператор платформи володіє значно повнішою інформацією про способи аналізу, поєднання, передачі та повторного використання даних.Тому сучасне регулювання приватності має оцінювати не лише факт натискання кнопки «погоджуюсь», а й реальну зрозумілість умов, можливість відмовитися від необов'язкової обробки та пропорційність обсягу даних меті, заради якої їх збирають.