ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ І МИСЛЕННЯ У ПОЗИТИВІЗМІ Е. МАХА ТА Р. АВЕНАРІУСА

У даній статті зазначається, що сучасна наука в усьому спектрі її виявів має бути представлена загальнонауковим знанням не меншою мірою, ніж конкретними проблемами наукових досліджень. Без осмислення максимального спектра наявних концепцій наукового знання й наукового мислення маємо констатувати факт поступової втрати глибини змісту наукового мислення і самого духу наукового дослідництва. Прагнучи досягнути істинного знання, наукове мислення використовує абстрагування (відволікання від конкретних характеристик і якостей предметів), ідеалізацію (створення ідеальних, мислительних форм – сутностей речей), дедукцію (сходження від абстрактних форм до конкретних фактів). Межа між емпіричним і теоретичним рівнями зростання та перевірки знання є умовною і динамічною. З очевидністю демонструють таку специфіку формування наукового знання саме позитивістські концепції. Такий, сприяючий ефективності науково-дослідницьких процесів механізм, що покликаний блокувати тенденції стагнації у розвитку науки та дослідництва, - формує саме аналіз проблематики наукового пізнання й наукового мислення.