Визначення готовності майбутніх учителів фізичної культури до впровадження адаптивного фізичного виховання в школах для учнів з порушеннями слуху

Обгрунтування. У статті подано результати комплексного дослідження рівня готовності майбутніх учителів фізичної культури до впровадження адаптивного фізичного виховання для дітей з порушеннями слуху. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби України в інклюзивній освіті та необхідністю забезпечення доступу дітей із сенсорними порушеннями до фізичної активності. Інклюзивна освіта передбачає створення рівних освітніх можливостей для всіх учнів, зокрема для осіб з порушеннями слуху. У цьому контексті фізичне виховання сприяє як збереженню та зміцненню здоров’я, так і соціалізації. Мета. Метою дослідження було теоретично обґрунтувати проблему, провести емпіричне дослідження, оцінити рівень готовності майбутніх учителів фізичної культури до впровадження адаптивного фізичного виховання в закладах освіти, де навчаються учні з порушеннями слуху, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення їхньої професійної підготовки. У статті розкрито структуру професійної готовності майбутніх учителів фізичної культури, подано результати емпіричного дослідження рівнів готовності та проаналізовано чинники, що впливають на їх формування. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 186 студентів Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Вивчалися знання учасників з адаптивного фізичного виховання, їхні вміння працювати з учнями з порушеннями слуху, а також мотиваційно-ціннісні установки та ставлення до інклюзивної освіти. Метою було оцінити рівень професійної готовності студентів спеціальності «Фізична культура» до впровадження адаптивного фізичного виховання в школах з інклюзивними формами навчання для дітей з порушеннями слуху. Оцінювання здійснювалося за чотирма основними компонентами: когнітивним, мотиваційно-ціннісним, операційно-практичним та комунікативно-рефлексивним. Результати. Отримані результати свідчать про недостатній рівень практичної підготовки та обмежене володіння жестовою мовою, водночас більшість студентів продемонстрували позитивну мотивацію до інклюзії. Запропоновано модель підготовки, що передбачає теоретичний курс, практичні модулі, волонтерську діяльність, педагогічну практику та супровід досвідченого наставника. Визначено перспективні напрями вдосконалення освітніх програм. Висновки. Готовність майбутніх учителів до впровадження адаптивного фізичного виховання в школах, де навчаються діти з порушеннями слуху, є ключовим чинником успішної реалізації інклюзивної освіти. Дослідження робить внесок у розвиток адаптивного фізичного виховання та у підготовку педагогічних кадрів для роботи в інклюзивному освітньому середовищі.