The microlanguage of the visual interface: emojis, reactions, likes

У статті розглядається мікромова візуального інтерфейсу як новий пласт цифрової комунікації, що включає емодзі, реакції, «лайки» та інші графічні елементи, які поступово формують власну систему знаків і норм використання. Ці одиниці виконують паралінгвістичні функції, традиційно притаманні інтонації, міміці та жестам в офлайн-спілкуванні, і здатні не лише супроводжувати, але й повністю замінювати вербальне повідомлення, створюючи самодостатні комунікативні акти. Дослідження базується на аналізі сучасних лінгвістичних, соціолінгвістичних та прагматичних підходів, а також на огляді емпіричних робіт, що висвітлюють роль візуальних мікроелементів у створенні тональності дискурсу, маркуванні позиції мовця, підтриманні соціальних зв’язків. Особливу увагу приділено культурним, віковим та платформним варіаціям інтерпретації символів, а також випадкам їхнього переосмислення через колективну практику. Проаналізовано функції емодзі та реакцій як актів економної комунікації, здатних виконувати роль фатичних сигналів, інструментів солідарності або дистанціювання, засобів іронії чи сарказму, а також як маркерів групової ідентичності. Окремо розглянуто вплив платформної «візуальної граматики» на зміну значень, семантичні зсуви та появу контекстно-залежних інтерпретацій. Робота поєднує теоретичний і прагматичний аналіз, аналізує приклади з різних цифрових платформ (Facebook, Twitter/X, месенджери, корпоративні чати), узагальнює результати досліджень щодо впливу емодзі на міжособистісну та міжгрупову взаємодію та демонструє, як ці елементи стають повноцінними одиницями цифрової мови з власними правилами й обмеженнями. Її результати можуть бути використані у соціолінгвістичних дослідженнях, аналізі міжкультурної комунікації, медіаграмотності та розробці автоматичних систем інтерпретації емоційних сигналів.