The development of postgraduate teacher education in contemporary scientific discourse

У статті висвітлено результати історико-педагогічних студій з наукової проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в Україні у науковому дискурсі 90-х рр. ХХ –20-х рр. ХХІ століття. Розкрито вплив наукової думки на обґрунтування сутності внутрішніх і зовнішніх зв’язків на поступ післядипломної педагогічної освіти в єдності її складових: мети, організаційного та змістово-технологічного забезпечення в різні історичні відрізки часу. Теоретичний аналіз розкриття різних аспектів розвитку післядипломної педагогічної освіти в науковому дискурсі дав змогу узагальнити теоретичну основу досліджуваного феномену. На основі узагальнення наукових підходів українських дослідників визначено концептуальні орієнтири розвитку галузі. Простежено динаміку становлення та розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у хронологічних межах двох періодів (1991–2005) – період трансформацій завдань і змісту та організації післядипломної педагогічної освіти в умовах переходу від знаннєвої до особистісно орієнтованої парадигми, (2006–2024)– період модернізації системи післядипломної педагогічної освіти в умовах євроінтеграції. Уточнено наукові ідеї, які трансформувались у післядипломній педагогічній освіті в умовах зміни освітніх парадигм від інституційної нормативно-знаннєвої до особистісно орієнтованої на засадах компетентнісного й аксіологічного підходів. Післядипломна педагогічна освіта функціонує як відкрите освітнє середовище, спрямоване на розвиток творчого потенціалу, професійної мобільності та професійної культури педагога. Результати дослідження становитимуть наукове підґрунтя для подальшого дослідження особливостей розвитку післядипломної освіти в Україні на інноваційних засадах.