Liraglutide as a means of modifying cardiometabolic risk in patients with arterial hypertension and concomitant obesity

Cite in English in Vancouver Style: Dunaieva IP. Liraglutide as a means of modifying cardiometabolic risk in patients with arterial hypertension and concomitant obesity. Inter Collegas. 2025;12(2):21-8. https://doi.org/10.35339/ic.2025.12.2.dun Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.17429334 Abstract Background. Arterial Hypertension (AH), in combination with OBesity (OB), significantly increases cardiometabolic risk, leading to the development of cardiovascular events, chronic kidney disease, and metabolic disorders. In such patients, the effectiveness of standard antihypertensive therapy may be insufficient, which requires the use of drugs with pleiotropic action. Aim. To assess the effectiveness of liraglutide, Glucagon-Like Peptide-1 Receptors Agonist (GLP-1RA), as a component of combination therapy in patients with AH and OB, with the determination of its effect on cardiometabolic status, functional state of the kidneys, heart and neurohumoral regulation. Materials and Methods. The study involved 62 patients with AH and OB who received liraglutide at a dose of up to 3.0 mg/day for 12 months. The dynamics of anthropometric, biochemical, hormonal, hemodynamic, and echocardiographic parameters were assessed. Statistical processing was performed using the Statistica 13.0 package (StatSoft Inc., USA). Results. During the treatment, a significant decrease in systolic and diastolic blood pressure, body mass index, insulin levels, leptin, Cardiotrophin-1 (CTF-1), N-terminal propeptide of brain natriuretic hormone (NT-proBNP), as well as an improvement in the lipid profile were observed. According to echocardiography, regression of myocardial hypertrophy and improved systolic and diastolic function of the left ventricle was recorded. Positive but insignificant dynamics of functional renal parameters were noted. Conclusions. Liraglutide demonstrates a pronounced multicomponent efficacy in patients with hypertension and obesity, reducing leptin resistance and improving neuroendocrine regulation and metabolic and hemodynamic profile. Our findings suggest that it can be used in complex therapy to modify cardiometabolic risk. Keywords: leptin, GLP-1RA, N-terminal propeptide of brain natriuretic hormone, cardiohemodynamics. Цитуйте українською у стилі Ванкувер: Дунаєва ІП. Ліраглутид як засіб модифікації кардіометаболічного ризику у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім ожирінням. Inter Collegas. 2025;12(2):21-8. https://doi.org/10.35339/ic.2025.12.2.dun [англійською]. Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.17429334 Анотація Актуальність. Артеріальна гіпертензія (АГ) у поєднанні з ОЖирінням (ОЖ) суттєво підвищує кардіометаболічний ризик, зумовлюючи розвиток серцево-судинних подій, хронічної хвороби нирок та метаболічних порушень. У таких пацієнтів ефективність стандартної антигіпертензивної терапії може бути недостатньою, що потребує застосування препаратів із плейотропною дією. Мета. Оцінити ефективність ліраглутиду – агоніста рецепторів ГлюкагоноПодібного Пептиду-1 (арГПП-1) – як компонента комбінованої терапії у пацієнтів з АГ та ОЖ, із визначенням його впливу на кардіометаболічний статус, функціональний стан нирок, серця та нейрогуморальну регуляцію. Матеріали і методи. У дослідження включено 62 пацієнтів з АГ і ОЖ, які протягом 12 місяців отримували ліраглутид у дозі до 3,0 мг/добу. Оцінювалися динаміка антропометричних, біохімічних, гормональних, гемодинамічних і ехокардіографічних показників. Статистичну обробку проводили з використанням пакета Statistica 13.0 (StatSoft Inc., USA). Результати. Протягом лікування встановлено достовірне зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску, індексу маси тіла, рівнів інсуліну, лептину, Кардіотрофіну-1 (Cardiotrophin-1, CTF-1), N-термінального пропептиду натрійуретичного гормону мозку (N-terminal propeptide of brain natriuretic hormone, NT-proBNP), а також покращення ліпідного профілю. За даними ехокардіографії зафіксовано регрес гіпертрофії міокарда, покращення систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка. Відзначено позитивну, але недостовірну динаміку функціональних ниркових показників. Висновки. Ліраглутид продемонстрував виражену багатокомпонентну ефективність у пацієнтів з АГ та ОЖ, знижуючи лептинорезистентність, покращуючи нейроендокринну регуляцію, метаболічний та гемодинамічний профіль. Отримані результати обґрунтовують доцільність його використання у комплексній терапії з метою модифікації кардіометаболічного ризику. Ключові слова: лептин, арГПП-1, N-термінальний пропептид натрійуретичного гормону мозку, кардіогемодинаміка.