ВПЛИВ КИТАЙСЬКОГО БАНУ НА КРАЇНИ-ЕКСПОРТЕРИ ПЛАСТИКОВИХ ВІДХОДІВ

Сучасні трансформації у глобальній торгівлі пластиковими відходами відбуваються під впливом нових екологічних регуляторів, політики сталого розвитку та рішень окремих держав щодо імпорту вторинної сировини. Запроваджена в 2018 р Китайською Народною Республікою заборона на імпорт пластикових відхо-дів суттєво змінила структуру світових потоків утилізації, поставивши під сумнів стабільність центра-лізованої моделі переробки. Дослідження спрямоване на оцінку наслідків цього рішення для країн-експортерів, аналіз їх адаптаційних траєкторій та класифікацію змін у торгівельній динаміці у 2008–2024 рр. У роботі використані кількісні методи аналізу статистичних даних, побудований авторський показник зміни торговельного потоку (TFCR), а також застосовано кластерний аналіз методом K-середніх для типологізації країн за характером змін у структурі експорту пластикових відходів. На основі даних міжнародних організацій (OECD, UNEP, ITC) охарактеризовані регіональні диспропорції у виробництві та переробці пластиків. Виявлено три групи країн з різними адаптаційними моделями: стійкі, частково адаптовані та ті, що втратили частку ринку. Встановлено, що держави з нижчим початковим рівнем залежності від Китаю швидше переорієнтувались на альтернативні ринки або наростили внутрішні потужності. Особливу увагу приділено еволюції екологічної політики КНР, яка після заборони спрямована на розвиток власних технологій переробки, контроль несанкціонованого імпорту та перенесення експортно-орієнтованих підприємств до країн Південно-Східної Азії. Обґрунтована гіпотеза щодо нинішній структури глобального ринку утилізації: вона стає більш фрагментованою, асиметричною та технологічно диференційованою. Результати дослідження можуть бути використані для формування політики управління потоками відходів, з урахуванням ризиків, притаманних новим формам екологічної логістики.