Microaggregate composition of Albic Stagnic Luvisol of long-term useunder various fertilization and periodic liming systems

Дослідженнями встановлено, що у варіантах органічного удобрення (10 т/га сівозмінної площі гною), без добрив (контроль) та лише вапнуванням (1,0 н СаСО3 за Нг) спостерігалося значне збільшення частки мікроагрегатів (< 0,25 мм) після змочування (до 29,44; 25,95 і 25,63 % відповідно), зі статистично значущою (p < 0,05) різницею мокре-сухе. Натомість у комбінованих системах (органо-мінеральна система удобрення повною (N₆₅P₆₈K₆₈) і половинною (N₃₀P₃₄K₃₄) дозами на фоні періодичного вапнування 1,0 н за Нг), та за внесення лише мінеральних добрив (N₆₅P₆₈K₆₈) зростання фракції < 0,25 мм після змочування було незначним (+1,77; +7,12; +8,97 % відповідно). Коефіцієнт варіації засвідчив, що для сухого просіювання варіабельність невелика (8,32 %), тоді як для різниці між мокрим і сухим – дуже висока (57,47 %). Довірчий інтервал (95 %) середньої різниці становив від 4,47 до 18,07 %, що підкреслює широку невизначеність цієї оцінки. Для сухого просіювання довірчий інтервал досить вузький (9,80–11,68 %), натомість для мокрого він значно ширший (15,35–28,68 %), що відображає більшу гетерогенність даних. При цьому парний t тест (p = 0,0080 < 0,05), і непараметричний тест Вілкоксона (p = 0,0312 < 0,05) підтвердили статистично значущу відмінність між мокрим і сухим просіюванням, незалежно від розподілу даних.