CURRENT TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL WOMEN’S BOXING COMPETITIONS

Анотація. Вступ. Жіночий бокс за останні два десятиліття пройшов шлях від скасування заборон до повноцінної присутності в олімпійській програмі. Коригування квот і вагових категорій до Парижа-2024, уніфікація регламентів IBA та зростання масштабів чемпіонатів світу змінили умови доступу, вимоги безпеки та тренувальні моделі спортсменок, водночас зберігаючи низку структурних обмежень. Мета. проаналізувати актуальні тенденції розвитку міжнародних змагань з жіночого боксу, окреслити динаміку чисельності учасниць і країн-учасниць, еволюцію вагових категорій в олімпійській програмі, регуляторні й організаційні зміни (AIBA/МОК), а також виявити ключові виклики (гендерна нерівність, безпека, кадри) й можливі наслідки для українського боксу. Методи. Аналіз нормативної документації (рішень МОК і регламентів IBA); ретроспективний і порівняльний аналіз офіційних протоколів чемпіонатів світу (2001–2023) та Олімпійських ігор (2012–2024); аналітико- описова інтерпретація публічних дискусій щодо форми/екіпірування та управлінської архітектури; кейс-аналіз України; візуалізація динаміки розвитку боксу; методи математичної статитики. Результати. Фіксується суттєве зростання кількості країн та учасниць жіночих чемпіонатів світу і зближення конфігурацій ваг на Олімпійських іграх(6 жіночих проти 7 чоловічих категорій у 2024 р.). Оновлені технічні вимоги підвищують стандарти безпеки та уніфікують суддівство, що впливає на періодизацію процесу підготовки та саму підготовку. Зберігаються виклики: асиметрії доступу через «незбільшення» програми Ігор, чутливість до «інтервалів» між ваговими категоріями, дискусії щодо нормативності форми, домінування чоловіків в управлінні. Для України, з огляду на пізніше інституційне входження, ключовими є адаптація до олімпійської сітки, розширення техніко-тактичного арсеналу (зокрема ближньої дистанції), розвиток тренерських кадрів та системний медико-біологічний супровід. Висновки. Прогрес жіночого боксу зумовлений поєднанням регламентної еволюції та кількісного зростання, але стійкість цього руху залежить від здатності системи збалансувати інклюзивність і керованість програми, забезпечити науково обґрунтовану підготовку та посилити участь жінок у прийнятті рішень. Для України пріоритетами виступають раннє залучення, стандартизований «вага-менеджмент», науково обгрунтова періодизація процесу підготовки та розвиток кадрового потенціалу.