LEGAL FRAMEWORK FOR COMBATING CORRUPTION: MECHANISMS OF DECLARATION, DETECTION OF CONFLICT OF INTEREST, AND THEIR EFFECTIVENESS

У статті здійснено комплексний правовий аналіз чинних механізмів запобігання корупції в Україні, зосереджений на системі електронного декларування та врегулювання конфлікту інтересів. Підкреслюється, що попри значний прогрес у формуванні антикорупційної нормативно-правової бази, інституційного забезпечення та міжнародної підтримки реформ, рівень корупції в Україні залишається загрозливо високим, а громадська довіра до державних інституцій – низькою. Такий стан речей зумовлений низкою чинників, серед яких: формалізація правозастосовної практики, відсутність реальних санкцій за порушення законодавства, технічні труднощі функціонування системи декларування, а також слабкий рівень етичної культури серед посадовців. Особливу увагу приділено діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), яке виконує координаційну роль у реалізації державної антикорупційної політики. Проаналізовано функціональні напрями його діяльності: контрольний, нормотворчий, координаційно-методичний та комунікаційний. Встановлено, що ефективність НАЗК напряму залежить від рівня його інституційної незалежності, ресурсного забезпечення, політичної підтримки та співпраці з громадянським суспільством. Розглянуто специфіку функціонування системи е-декларування, зокрема її впровадження з 2016 року, технічну організацію та обсяг відомостей, які мають зазначатися в декларації. Водночас наголошено на слабкій ефективності перевірок, обмеженості доступу до реєстрів і формальному ставленні декларантів до цієї процедури. Також проаналізовано правові засади виявлення та врегулювання конфлікту інтересів. Розмежовано поняття реального та потенційного конфлікту, окреслено механізми його самостійного і зовнішнього врегулювання, передбачені законодавством. Виявлено проблеми у правозастосовній практиці, серед яких — нерозуміння посадовцями сутності конфлікту інтересів, страх перед викриттям, формалізм у діях уповноважених осіб. Окреслено шляхи удосконалення правових інструментів запобігання корупції, включно з технічною модернізацією реєстрів, посиленням санкцій за порушення, розвитком інституту викривачів та залученням громадськості до моніторингу доброчесності. Зроблено висновок про необхідність комплексного підходу до реформування антикорупційної системи, який поєднує правові, інституційні, етичні та освітні засади й відповідає європейським стандартам належного врядування.