СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСКЛЮЗІЯ ДІТЕЙ-СИРІТ У ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ В ПЕРІОД ВІЙНИ

Стаття присвячена дослідженню особливостей соціально-психологічної ексклюзії дітей- сиріт у трансформаційному суспільстві України. У процесі дослідження з’ясовано, що соціально-психологічна ексклюзія дітей-сиріт в Україні є комплексним і багатогранним явищем, яке характеризується ізоляцією та відчуженням цих дітей від основних соціальних, економічних і культурних ресурсів суспільства. У статті визначено, що серед ключових чинників, які сприяють соціальній ізоляції дітей-сиріт, є хронічний брак фінансування інтернатних закладів, що негативно впливає на рівень життя вихованців. Виокремлено проблеми, пов’язані з обмеженими можливостями здобуття належної освіти, професійної підготовки і життєвих навичок, необхідних для самостійного життя. Зазначено, що інтернатні заклади часто не забезпечують вихованців належними умовами для проживання, включаючи базові потреби, такі як медичний догляд і психологічна підтримка. Акцентовано увагу на тому, що груповий підхід до виховання призводить до нівелювання індивідуальності дитини, формування почуття самотності та емоційної депривації, що ускладнює подальшу соціально- психологічну інтеграцію. Наголошено, що діти-сироти, залишаючи інтернатні заклади, стикаються з низкою перешкод під час переходу до дорослого життя через відсутність належної державної політики соціально-психологічної інтеграції. Це проявляється в слабкій координації між державними інституціями, а також у нерівномірному доступі до соціальних послуг у різних регіонах країни, особливо в сільській місцевості. Окремо в статті акцентовано увагу на соціальних та психологічних стереотипах і стигматизації дітей-сиріт, що ускладнює їх прийняття суспільством. Було виявлено, що важливою проблемою є упередження, які асоціюють вихованців інтернатів з кримінальною поведінкою, що надалі обмежує їхні можливості на ринку праці та у соціально-психологічних відносинах. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку ефективних моделей соціально-психологічної інтеграції дітей-сиріт, що враховують їхні індивідуальні психологічні потреби й особливості, а також на покращення державної політики підтримки цієї вразливої групи.