РОЛЬ ПСИХОЛОГА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У ПРОФІЛАКТИЦІ БУЛІНГУ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

У статті проаналізовано актуальність проблеми булінгу в закладах освіти України в умовах соціальних трансформацій, цифровізації та воєнного стану. Зазначено, що булінг є складним соціально-психологічним явищем, яке має глибокі наслідки для емоційного розвитку, самооцінки та соціального функціонування дітей. Метою дослідження є аналіз сучасних підходів до участі психолога в системі профілактики булінгу в освітньому середовищі на основі вивчення зарубіжного досвіду. Розглянуто ключові наукові моделі, зокрема програму OBPP (Д. Ольвеус), ініціативи BRN (Д. Еспелаж, С. Свірер), KiVa-програму (К. Салміваллі), а також підходи до запобігання кібербулінгу (С. Хіндуджі, Дж. Патчін).На основі синтезу цих підходів запропоновано багатовекторну модель участі психолога у профілактиці булінгу, що включає діагностично-аналітичну, консультативну, освітньо-профілактичну, організаційно-координаційну функції, а також онлайн-підтримку та моніторинг. У моделі визначено ролі психолога, форми і засоби роботи, які можуть бути ефективно адаптовані до українського освітнього контексту. Акцент зроблено на потребі командної взаємодії в освітньому просторі, профілактиці на всіх рівнях шкільної спільноти та створенні безпечного мікроклімату. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема, щодо впровадження та оцінки ефективності моделі в реальних умовах української школи.