HADIACH AGREEMENT OF 1658: MAIN AUTHORS, ANALYSIS OF THE CONTENT AND PRINCIPLES OF COEXISTENCE OF THE CONTRACTING PARTIES

Проаналізовано зміст підписаного у Гадячі 16 вересня 1658 р. договору між Військом Запорізьким і Річчю Посполитою. З’ясовано мотивації авторів його «українських пунктів». Наведено аргументи, якими вони керувалися під час опрацювання пропозицій угоди. Її оцінено як перший важливий етап на шляху до творення системи колективної безпеки у Центрально-Східній Європі й програмний документ, що мав забезпечити стримування агресії Московської держави. Акцентовано увагу на розбіжностях у цілях й трактуванні змісту між підписантами документа від Війська Запорізького і Речі Посполитої: перші прагнули створення конфедерації держав під зверхністю єдиного монарха з об’єднаними Збройними силами і узгодженою зовнішньою політикою, тоді як другі хотіли створити федеративну державу з обмеженням суверенітету країн, що входили до її складу. Першочерговими завданнями договору були встановлення миру між Україною і Польщею й здійснення амністії для учасників війни між Військом Запорізьким і Річчю Посполитою. Констатовано, що у цьому історичному документі було відображено прагнення українських авторів до миру, свободи, державності й міжнародного визнання України. Зроблено висновок про те, що козацька держава мала бути трансформованою у Велике князівство Руське, оскільки для авторів «українських пунктів» фіксацію такої назви тоді сприймали як успадкування традицій Київської Русі й Королівства Русі. Декларативними намірами угоди названо відродження національної держави в Україні зі своїми територією, елітою, адміністративною, судовою та фінансовою системами, військом та національною церквою. Відзначено, що пункт про здійснення реституцій був нереальним для виконання, провокував конфлікт між колишніми власниками та новими їх господарями з козацької старшини. Звернено увагу на важливе символічне значення угоди для розвитку порозуміння в історії українсько-польських взаємин.