The form and genre affiliation of the first chapter of “The Fragments from the Nogai Epic” from the Kyiv copy of Abu-l-Gazi’s “Shajara-i Turk”

У статті розглянуто особливості форми першого розділу “Уривків з ногайського епосу”, який міститься в рукописному збірнику першої третини XIX ст. з Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, і на основі отриманих результатів зроблено висновки щодо жанрової належності твору. Дослідження підтвердило припущення стосовно того, що перший розділ “Уривків” є редакцією тексту “Розділу, що описує місця зібрань та місця перебування” з “Дафтар-и Чингіз-наме”. Було встановлено, що проміжною ланкою між зазначеним “Розділом” з “Дафтар-и Чингіз-наме” й першим розділом “Уривків” міг бути не лише берлінський список, у якому частини тексту, відповідні двом розділам “Уривків з ногайського епосу”, йдуть у тому ж порядку, що й в “Уривках”, а й “Історія татар”, яку Ю. фон Клапрот придбав у Моздоці. На можливість цього вказує те, що “Дастан про місця зібрань та місця перебування” з цього твору, як і перший розділ “Уривків”, містить речення, близьке за змістом до рядка з пісні, яку В. Х. Кондаракі почув від ногайців у Криму в 1875 р. На основі результатів досліджень ногайського фольклору було припущено, що редакція тексту “Розділу, що описує місця зібрань та місця перебування” з “Дафтар-и Чингіз-наме”, представлена в першому розділі “Уривків з ногайського епосу”, так само як і інші два ногайські варіанти цього розділу “Дафтару”, з’явилася внаслідок адаптації первинного тексту до усного виконання шляхом перетворення прозового тексту на змішаний або повністю поетичний, які більшою мірою відповідали ногайській епічній традиції. Зразками такої зміни первинного тексту в ногайському середовищі є “Дастан про місця зібрань та місця перебування” з берлінського списку “Чингіз-наме”, у якому частина розділу перетворена на чотиривірш, пісня, яку В. Х. Кондаракі почув у кримському степу в 1875 р., а також перший розділ “Уривків”. Аналіз тексту першого розділу “Уривків з ногайського епосу” показав, що він за формою відповідає ногайському народно-епічному віршу з переважною довжиною рядків у 7–8 складів і з класичною структурою їхнього членування у формі 4 + 3 та 3 + 2 + 3 / 2 + 3 + 3. Рядки групуються в катрени, у яких співзвучні парні рядки (abcb dbeb fbgb…), через що сам твір може розглядатися як монорим. Функцію так званої “редифної рими” в ньому виконує лексична епіфора yurtıdur. Зміст першого розділу “Уривків” дає підстави зарахувати його до жанру історичних пісень (йирів) ногайців.