ВПЛИВ ТЕХНІКИ «САШІ-МОНО» НА СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО: ТРАДИЦІЇ ЯПОНСЬКОЇ СТОЛЯРНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В НОВІТНІХ ІНТЕРПРЕТАЦІЯХ

У статті досліджено вплив традиційної японської техніки столярства «саші-моно» на сучасне мистецтво та дизайн. Техніка, що передбачає створення дерев’яних з’єднань без використання клею чи металевих кріплень, стала втіленням принципів мінімалізму, функціональності та естетики, властивих японській культурі. Проаналізовано історичні витоки методу, його становлення у період Едо та збереження в умовах модернізації Японії. Особлива увага приділена сучасним підходам до адаптації «саші-моно» у меблевому та архітектурному дизайні, зокрема через інтеграцію цифрових технологій, таких як 3D-моделювання та комп’ютерне проектування. Наведені приклади сучасних дизайнерів і архітекторів, які поєднують традиційні методи з інноваційними матеріалами, демонструють стале відродження інтересу до ремесла. Висвітлено екологічний аспект техніки, що особливо актуально у контексті глобального пошуку сталих рішень у дизайні. У статті досліджено техніку японських столярних з'єднань «саші-моно», яка використовує традиційні методи з'єднання дерев'яних елементів без клею і металевих кріплень. Розглянуто історичний розвиток цієї техніки, її основні принципи, а також вплив на сучасне мистецтво і дизайн. Особлива увага приділена використанню «саші-моно» в мінімалістичних меблях, архітектурі та художніх інсталяціях. Описано роль цифрових технологій, зокрема 3D-моделювання, у відродженні та розвитку цієї техніки в сучасному контексті. Стаття підкреслює значення «саші-моно» як прикладу поєднання традиційного ремесла з інноваційними підходами в сучасному дизайні. У статті підкреслюється, що «саші-моно» не лише зберігає культурну ідентичність, але й відкриває нові можливості для розвитку екодизайну, формуючи міст між традицією та сучасністю. Дослідження доводить, що техніка може бути успішно інтегрована в нову парадигму глобального мистецтва й архітектури, зберігаючи свою унікальність і практичність.