THE INFLUENCE OF CHILD-PARENT RELATIONSHIPS ON THE RESILIENCE OF YOUNG SCHOOLCHILDREN UNDER MARTIAL LAW

У статті досліджується вплив дитячо-батьківських відносин на життєстійкість молодших школярів. Розглянуто роль сімейного середовища, стилів виховання та рівня емоційної підтримки у формуванні здатності дітей долати труднощі. Проаналізовано основні чинники, що впливають на життєстійкість, зокрема довірливі стосунки між дитиною та батьками, емоційну включеність дорослих, моделі копінг-поведінки, а також особливості дитячої адаптації в умовах стресу. Дослідження проведене з використанням методики «Кінетичний малюнок сім’ї», що дозволило оцінити рівень сприятливості сімейного середовища, наявність конфліктів, ступінь тривожності дітей та їхню здатність до саморегуляції. Встановлено, що діти, які виховуються у теплому, підтримуючому середовищі, демонструють вищий рівень життєстійкості, легше адаптуються до змін і стресових ситуацій. Натомість емоційно холодні або конфліктні стосунки з батьками можуть спричиняти підвищену тривожність, труднощі у соціальній взаємодії та знижену здатність до подолання життєвих викликів. Окрему увагу приділено впливу кризових ситуацій, зокрема війни, на сімейну динаміку та психологічну адаптацію дітей. Виявлено, що у родинах, які зіткнулися з розлукою, втратою або змінами у соціально-економічному статусі, у дітей частіше спостерігаються прояви емоційної нестабільності, зниження довіри до світу, підвищений рівень тривожності та складності у налагодженні міжособистісних контактів. Отримані результати можуть бути використані для розробки програм психологічної підтримки дітей та їхніх сімей у кризових умовах. Запропоновано практичні рекомендації для батьків, педагогів та психологів щодо створення сприятливого емоційного середовища, формування життєстійкості у дітей молодшого шкільного віку та розвитку ефективних стратегій подолання стресових ситуацій.