Гіпереозинофілія та хронічна еозинофільна пневмонія у хворої на бронхіальну астму: розбір клінічного випадку

Резюме. У статті наведений клінічний випадок, присвячений ураженню паренхіми легень на тлі гіпереозинофілії у пацієнтки з бронхіальною астмою. Гіпереозинофілія – це наявність високої еозинофілії в периферичній крові (>1500 клітин/мкл), у той же час гіпереозинофільний синдром охоплює групу гетерогенних патологічних станів, які характеризуються стійким і значним підвищенням рівня еозинофілів >1500 клітин/мкл та їхніх медіаторів у периферичній крові, і може призводити до пошкодження органів і тканин. Одним із проявів гіпереозинофільного синдрому з ураженням легень є хронічна еозинофільна пневмонія, яка була запідозрена в описаній клінічній ситуації. Хронічна еозинофільна пневмонія є захворюванням невідомої етіології, що характеризується гіпереозинофілією та аномальним і вираженим накопиченням еозинофілів в інтерстиції та альвеолярних просторах легень. Серед пацієнтів з хронічною еозинофільною пневмонією переважають жінки (2:1), близько 75 % таких осіб страждають на бронхіальну астму. Гіпереозинофілія периферичної крові є одним із діагностичних критеріїв хронічної еозинофільної пневмонії, яка зазвичай сягає 5000–6000 клітин/мкл. Характерними ознаками хронічної еозинофільної пневмонії на комп’ютерній томограмі органів грудної клітки є периферичні затемнення, які часто є мігруючими. Описаний клінічний випадок повністю відповідає наведеним у науковій літературі даним про хронічну еозинофільну пневмонію, однак цей стан необхідно диференціювати з іншими захворюваннями, що супроводжуються гіпереозинофілією та ураженням легень, зокрема з паразитарними інвазіями, мієлопроліферативними захворюваннями, які у нашої пацієнтки були виключені. Особливої уваги потребує диференціальна діагностика між хронічною еозинофільною пневмонією та еозинофільним гранульоматозом із поліангіїтом, оскільки в останньому випадку гіпереозинофілія та ураження легень можуть бути етапом розвитку хвороби. Пацієнти з бронхіальною астмою є групою ризику розвитку еозинофільних уражень легень, що потребує з використання загального аналізу крові та рентгенологічних методів візуалізації при появі нетипових симптомів. Лікування та спостереження пацієнта з хронічною еозинофільною пневмонією повинно бути тривалим, зважаючи на можливі рецидиви та ймовірність трансформації в еозинофільний гранульоматоз із поліангіїтом.