Імунореабілітація реконвалесцентів після перенесеного COVID-19: можливості галоаерозольтерапії

Резюме. Однією з провідних патогенетичних ланок захворювання, зумовленого вірусом SARS-Cov-2, є запальний процес, в основі якого лежать багатокомпонентні імунологічні порушення. У зв’язку з цим актуальними є питання дослідження особливостей імунного статусу у хворих, які нещодавно перенесли COVID-19 та можливої їх корекції під впливом реабілітаційного лікування, зокрема із застосуванням галоаерозольтерапії. Мета роботи — дослідити вплив відновлювального лікування із застосуванням галоаерозольтерапії та синглетно-кисневої терапії на рівень про- і протизапальних цитокінів, а також показники клітинного імунітету у реконвалесцентів після COVID19 в залежності від застосованого лікувального комплексу (ЛК) та важкості перенесеного гострого респіраторного захворювання, спричиненого SARS-CoV-2. Матеріали та методи дослідження. Обстежений 91 реконвалесцент після COVID-19 віком 21-67 років. Хворі в гострому періоді хвороби лікувалися стаціонарно, а потім були скеровані в ДУ НПМЦ «Реабілітація» для курсу реабілітаційного лікування. В якості контролю лабораторних показників обстежено 24 практично здорові особи. Цитокіновий статус вивчали шляхом визначення рівню прозапальних та протизапальних цитокінів імуноферментним методом. Показники клітинного імунітету оцінювали за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл (CD3+, CD22+, CD4+, CD8+, CD16+) та на цій основі розраховувались індексні показники, які характеризують взаємозв’язки досліджуваних популяцій. Відновлювальне лікування полягало у застосуванні двох ЛК з використанням галоаерозольтерапії (ГАТ). При ЛК-1 курс лікування складався з 18-20 сеансів ГАТ. При ЛК-2 курс ГАТ доповнювали синглетно-кисневою терапією (СКТ). Результати. На момент поступлення для відновлювального лікування у всіх обстежених мали місце виражені порушення цитокінового балансу за рахунок високих рівнів прозапальних цитокінів, що поєднувалось із суттєвими змінами Т-ланки імунітету. Ці зміни спостерігались як протягом першого місяця після COVID-19, так і через 2-3 міс, що і визначило необхідність проведення відновлювального лікування в період реконвалесценції. Застосоване лікування із використанням ГАТ згідно обох ЛК сприяло певному відновленню цитокінових співвідношень та клітинного імунітету, більш виражено у хворих з легким і середньо-важким перебігом COVID-19. Висновки. 1. У реконвалесцентів після гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зберігаються певні порушення імунного статусу, які характеризуються достовірним зниженням показників клітинної ланки імунітету з проявами цитокінового дисбалансу, що може бути підґрунтям для розвитку постковідного синдрому та іншої хронічної патології. 2. Курс відновлювального лікування із застосуванням галоаерозольтерапії у реконвалесцентів після COVID-19 сприяв зменшенню активності запального процесу за рахунок зниження вмісту прозапальних цитокінів та певному відновленню клітинної ланки імунітету, дещо більш виражено при застосуванні галоаерозольтерапії у поєднанні з синглетно-кисневою терапією, а також у хворих з легким і середньо-важким перебігом, порівняно з важким.