Аналіз факторів ризику розвитку пост-COVID-19 синдрому у дітей із рецидивуючими та хронічними бронхолегеневими захворюваннями

Резюме. Мета дослідження. Встановити фактори ризику, що асоціюються із розвитком пост-COVID-19 синдрому серед дітей, хворих на рецидивуючі або хронічні бронхолегеневі захворювання. Матеріали і методи. Обстежено 65 дітей віком 3–18 років із рецидивуючими та хронічними бронхолегеневими захворюваннями, які перенесли COVID-19 різної тяжкості: 40 осіб із легким перебігом і 25 осіб із середньотяжким або тяжким перебігом COVID-19. Застосовували загально-клінічні, лабораторні, рентгенологічні методи дослідження, спірометрію та анкетування шляхом спеціально розробленого опитувальника. Клінічні прояви COVID-19 у гострому періоді вивчали ретроспективно на основі даних офіційної медичної документації. Для встановлення факторів ризику виникнення постCOVID-19 синдрому провели кореляційний аналіз. Результати. Установлено, що частота пост-COVID-19 синдрому серед дітей, хворих на рецидивуючі або хронічні бронхолегеневі захворювання, складала 23,1 % і мала непрямий кореляційний зв'язок середньої сили із віком дітей (r = -0,3, р = 0,5), непрямий слабкий кореляційний зв'язок з їх статтю (r = -0,1, р = 0,4) та прямий кореляційний зв'язок середньої сили з необхідністю госпіталізації (r = 0,5, р = 0,3), тривалістю госпіталізації (r = 0,4, р = 0,4), тяжкістю перебігу COVID-19 (r = 0,5, р = 0,2). Однак, результати не були статистично значущими (р > 0,05 в усіх випадках). Частота постCOVID-19 синдрому не залежала також від стану гематологічних показників, патологічних рентгенологічних змін в органах грудної порожнини та застосування таких методів інтенсивного ведення хворих, як оксигенотерапія, системна глюкокортикостероїдна терапія, інгаляції бронхолітиків у гострому періоді COVID-19. Разом із тим, у дітей, хворих на бронхіальну астму, після перенесеного COVID-19 втричі зростала частота денних симптомів, в 2,5 рази — необхідність використання β2 -агоністів короткої дії. Виявлено зниження (від 90,8 % до 70,7 %) показника максимальної об’ємної швидкості на рівні 25,0 %, зростання в 2,3 рази частоти позитивної бронходилятаційної відповіді на сальбутамол (приріст показника ОФВ1 ≥ 12,0 %; р < 0,05), що свідчить про приховану гіперреактивність дихальних шляхів на рівні дрібних бронхів і може бути чинником тривалих респіраторних симптомів у пост-COVID-19 періоді. Висновок. Статистично значимих кореляційних зв’язків частоти розвитку пост-COVID-19 синдрому з віком, статтю дітей, проведеним лікуванням і клініко-лабораторними показниками в гострому періоді COVID-19 не виявлено. Проте, встановлене зростання частоти прихованої гіперреактивності дрібних бронхів у дітей, хворих на бронхіальну астму, спонукає продовжити пошук чинників ризику розвитку пост-COVID-19 синдрому.