Розвиток університетів України в контексті деяких сучасних світових трендів

У статті наведено ґрунтовний огляд втілення сучасних концепцій університетів в Україні на тлі світових трендів і внутрішніх перешкод для розвитку вищої освіти. Актуальність теми визначається тим, що сучасна інноваційна економіка критично залежить від якості науково-освітнього потенціалу країни, зосередженого в університетах, а драматичні події останніх років в Україні потребують переосмислення сучасного стану та майбутніх орієнтирів вітчизняних університетів. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, статистичні дані Державної служби статистики України, інформаційно-аналітичні матеріали Міністерства освіти і науки України, індикатори рейтингу SCImago Institutions Rankings SIR, наукові праці українських і закордонних учених. Розкрито зовнішні та внутрішні фактори, що визначили еволюцію системи вищої освіти в незалежній Україні, а також динаміку її основних показників, показано, що характерними тенденціями незалежної України, попри несприятливі політичні та економічні умови, є зростання кількості університетів, а також зміни у системі вищої освіти, пов’язані з інтеграцією у світовий та європейський простір. Аналіз представництва закладів вищої освіти (ЗВО) України в рейтингу SCImago IR за 2009 та 2024 рр. показав позитивні зміни — кількісні (зростання кількості включених до рейтингу ЗВО) та якісні (зростання частки ЗВО в сукупній кількості включених до рейтингу вітчизняних наукових установ). Розглянуто сутність моделей дослідницького університету і підприємницького університету, можливості їх реалізації в Україні та перешкоди на цьому шляху. Зазначено, що окремим критеріям включення до категорії як дослідницьких, так і підприємницьких університетів від початку задовольняють «старі» державні університети України (Київський національний університет імені Тараса Шевченка та ін.) завдяки високим показникам публікаційної активності, розвиненим договірним відносинам із суб’єктами економіки та ін. Досвід адаптації цих моделей розглянуто на прикладі Київського академічного університету (КАУ). Зроблено висновок, що досвід КАУ є цікавим для фахівців і заслуговує на увагу, вивчення і поширення; безперечною перевагою цієї організації є прагнення об’єднати освітню, дослідницьку, підприємницьку (інноваційну) та соціальну функції університету, а її недоліком — велика тематична різноманітність кафедр і спеціальностей, а також невеликий контингент студентів.