INTERNATIONAL AND UKRAINIAN EXPERIENCE IN THE APPLICATION OF THE DOCTRINE OF EXHAUSTION OF RIGHTS TO INTELLECTUAL PROPERTY OBJECTS

Вичерпання прав є одним із засобів обмеження виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Необхідність введення цієї концепції була зумовлена потребами та вимогами товарообороту, коли потрібно було дійти до балансу інтересів патентоволодільців та торгових організацій. Слід відмітити, що права на об’єкти інтелектуальної власності дозволяють організації чи приватній особі,  яка ними володіє, мати виключні права (наприклад, контролювати поширення захищеного патентом продукту). Водночас,  вичерпання прав на об’єкти інтелектуальної власності означає втрату зазначеного вище права контролювати поширення і перепродаж продукту, після того, як останній був реалізований на ринку на визначеній території  чи з дозволу правовласника. Правова доктрина міжнародного вичерпання є більш суперечливою та, взагалі,  не визнається у деяких країнах. Зокрема, власник права на об’єкт інтелектуальної власності не може запобігти імпорту останнього в країну, що визнає міжнародне вичерпання, якщо цей продукт продається із його дозволу в іноземній країні. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі -ТРІПС) взагалі не розглядає доктрину вичерпання прав на об’єкти інтелектуальної власності. Сьогодні українське законодавство містить прогалини, які дають змогу зловживати правами у сфері застосування продуктів інтелектуальної діяльності. Тому необхідно внести ряд змін до чинного законодавства, зокрема, які пов’язані із практичним застосуванням доктрини вичерпання прав. Мета статті - проаналізувати український та міжнародний досвід щодо застосування концепції вичерпання прав інтелектуальної власності, з’ясувати прогалини та недоліки національного законодавства у цій сфері, визначити основні напрямки його вдосконалення.